Ніч не співатиме тобі колискові

Ніч не співатиме тобі колискові.

Тиша не лататиме спокій.

Нічними примарами постукає, вкотре, в двері

І ти залишишся з нею…

Вже, як звично розділятимеш навпіл ліжко.

Просуваючи руки у закутки власної совісті.

Хотів би сховатись у себе глибоко і стрімко.

Але нутро осипається пожовклим листям.

Так завжди, коли дивишся у чорні зіниці її очей.

Коли не має сенсу забезпечувати собі алібі.

Брехня недоречна, коли опонент ти сам.

Розламай собі ребра, і витягни з серця жереби.

Досить складати надію на випадок, виправдовуючи походження ран.

На власному ліжку створюй приватний всесвіт. Вігвам.

Шамань з нею, пульсуй в магічні бубни.

Пий відчай і сором на брудершафт.

Комфорт не там де совість запиваєш спиртом,

Закусуєш м’ятою.

Серце не з тими, хто подає склянки і волає з тобою на площах.

Скажи прощавай минулому.

Вмий руки та голову власною совістю.

Тільки вона мірило твого суму, неосяжного друзями відчаю.

Впивайся гірким присмаком глибоко в роті.

Ні це не жовч, це всі не випрані гріхи твого короткого життя.

Ця ніч, як і наступна змінюватиме під тобою сотні

Простирадл і підступних думок. Тобі не сховатись в укриття.

Просто здайся їй. Вкотре. Навчись кайфувати від шаленого серцебиття.

Розділяй запаморочливу настоянку з суму й свободи.

Нехай не спокій, нехай бедлам.

У своєму приватному всесвіті ти володар своїм страхам.