"Ніч соловейко наспівував"

"Ніч соловейко наспівував лагідно,

Місто мовчало, в любові цвіло...

Білі акації трунок свій, ягідно

Зводили з розуму, ген, - за село.

Білі акації трунок свій, ягідно

Зводили з розуму цноти чоло.

Сад колисають весняними зливами,

Темні яруги, - у щастя біді...

Боже, якими були ми наївними,

Ми молодими були все ж тоді!

Ніби ті сиві промчали вже крила.

Де чистота листя гілок живих?

Тільки зима, хуртовина ця біла

Згадують нині про нас та про них.

У час, коли вітер вирує шалено,

З дивною силою чую світ я,

Млість від акації... - грона знаменно

Шле, незворотні, як юність моя.

Білі акації... - грона кохання,

Молодість наша, з пісень солов'я ." 

       / авт. слів М. Матусовський /