Ніч

***

До світанку шукає спокій,

тихо човгає ніч стара.

Поводир її жовтоокий

світить променем вглиб двора.

Серед вулиць відлунням чути

вітру стогін , журби фальцет.

Неприкаяний, позабутий

за несплячим вікном поет.

На колінах лежить гітара,

у руці - олівець, блокнот.

Зірки скупчились, мов отара

та очима блищать з висот.

Курить бард, п'є холодну каву

(від думок рамки стін тісні).

Пише, рве, пише знов... Цікаво,

хтось почує його пісні?