Ніч

Потяг мчить крізь засніжену ніч,

Він везе мене з рідного міста,

Я із болем своїм віч-на-віч

І думкам в голові моїй тісно.

В скроні стукають сотні питань,

За вікном заметіль не стихає.

В полі сніжнім займається рань,

Але відповідей немає.

Ніч без сну добігає кінця,

До столиці підходить мій потяг.

Без надії дорога оця,

Вихолоджує душу протяг.

Там подруга мене провела,

А в столиці ніхто не стрічає,

В місті тім я щаслива була,

А тепер в нім мій син страждає.