Ніч

Навкруги темінь, відчуваю

Легенький свіжий подих вітерцю

Навколо ні душі, лиш зорі світять

Немов далеке ясне світло ліхтарів.

Великий жовтий місяць сяє,

І розганяє темряву нічну;

Нема нічого, тільки світло є

Яке, мов спис, пронизує пітьму.

Час зупинився, і здається,

Що плин його не можна відновити—

Нічну ідилію не можна припинити,

Закарбувалась в пам'яті вона.

Нема нікого, залишилось світло

Яке долає темряву нічну,

І чути шелест листя під ногами,

І скрип дерев в осінньому парку.