Ніч

Глибоко в душі я розумію, що найкращий час це ніч,

Але коли один залишуся я вдома, трохи лячно , трохи я псіхую...

Чому моя уява приходить не сама, а з монстрами під ліжком?

Кожен шурхіт , кожен шопіт, лаяння собак, ударом гілки по вікні  – усе примножує моя уява.

І спогади на самоті залишуться з тобою

Згадають все, що трапилось весною.

І в голові малюється картина , як будуть розвиваються подальші дії.

Пам'ять кажуть помагає, а іноді нам  сильно  заваджає ...

Вона буває і хороша, та зараз вона , як ніколи жорстока, згадає все, усе  погане.

Чому ти сам, чому не з іншими людьми?

Суспільство винне, як завжди?

Чи може Ти – це насправді є проблема?