Нічні автостради зчорнілими венами

Нічні автостради зчорнілими венами,

людей міріади не стишують біль

Землі, де ще поки дерева – зеленими

і ріки ще є голубі.

Все вище, і вище, і вище за Цельсієм:

бліда лихоманка крізь тисячі літ.

Нещадно двонога смертельна інфекція

себе убиває і світ.

Легені твої із планети легенями

авто і заводи ще трохи – й зітруть,

і вдихи у горлі голками огненними,

повітря – розбавлена ртуть.

Тоді, як вода у морях закипатиме

і випаде чорний, засмолений сніг,

покинутий навіть містами-стигматами,

ти будеш питати, як міг

розп’я́сти святиню земної невинності

руками сліпої байдужості й зла.

Та пізно: природа не в змозі це винести –

і сонце закриє зола.