Нічні метелики

Мов монстр предковічний

місто спить

а в його нутрощах

поплямлена очиськами юрма

а чи розквяцяна

обличчями пітьма

вивчає вулочок нудних

нудотні мудрощі

в кавернометрії

невігластва

луни

несамовито

зрадивши

свої дитячі сни

і сиві зорі на проміння спершись костури

кудись уходять

шкутильгаючи

і враз

лишився чвирк

з плаского чорнопростору

й дав з нього чосу час

нема розрад ні в поті ні в польоті

проте

і танцюристи в ланцюгах

і співаки із кляпами у роті

долають жах

бо ще метелики

яким з крилець пилок здмухнуло

нічні метелики

з міжгалактичних крес

летять збираючи

із брам дахів та мурів

по крихті

світло

вимерлих небес.