Нічний гість

На змореній, незатишній планеті,

В казармі серед смороду й хропіння,

Мене відвідало нічне видіння —

Вусатий горець в маршальськім кашкеті.

Зіскакую з постелі серед ночі,

Кричу налякано:

— Товариш Сталін!..

Довкола мене зеки в струнку стали

І мовчки протирають сонні очі.

А він сопів і горбився з віддишки.

— Здорово, плем’я молоде-зелене!

Як славно: тридцять років після мене,

А не змінились ні дроти, ні вишки.

Запрошую в підземні володіння.

Я там будую… —

І замовк на слові.

З’явились постаті песиголові —

І я збагнув таємний зміст видіння.

22.10.1980