Нічого не змінити

Нічого не змінити. Вже як є.

кажу собі вже вкотре, та не чую,

шепочу уві сні ім'я твоє,

і наче наяву тебе цілую.

Не буде вже нічого, не проси.

Йому потрібна ти була лиш миттю

Напитися любові мов роси

У пристирасті злетіти до блакиті.

Він накупався досхочу в коханні.

Ти віддавала що могла і більше.

Він навіть не обняв тебе в останнє,

Й листа чекає вже напевно інша.

Мовчи, ти чуєш? не проси любові,

Полиш розчулені писати вірші

Не плач, та прикуси вуста до крові

Тримайся, мила, може бути й гірше.

Гримить гроза, дощем стікають сльози

І небо плаче, бачиш що зробила?

І гучно й гнвіно так питають грози

А хто тебе просив, щоб ти любила?..