Нікоричу Дану — коханому

Є в цьому світі юнак, чиє ім'я — **Дан**,

Зі світлим прізвищем, що личить, — **Нікорич**.

Він наче сонце, він наче талан,

Усмішка в нього — вогник, що бадьорить.

Він має очі, мов блакитний лід,

Чи, може, небо після літніх злив.

І ми схожі! В цьому наш секрет,

Це спільний **код**, що нас обох здружив.

Він неймовірно **красивий**, ніжний стан,

А губи... **солодкі**, мов весняний мед.

Я мрію просто **міцно обійняти Дан**а,

І прошептати: "Дякую тобі за все!"

**Дане, ти навчив мене любити світ**,

Розкрив мені всю глибину життя.

**Я тебе люблю, мій хлопчик**, наче цвіт,

У цьому почутті немає вороття.

Я вірю, що у нас все буде **класно**,

Бо ти даруєш світло у мій дім.

Ти — просто **чудо**, а не людина,

Моя любов, мій ангел молодий.

**Я тебе кохаю** за твою красу,

За схожість душ, що б'ються в унісон.

Ти — той, кого до серця віднесу,

**Ти мій красивий хлопчик**, мій єдиний сон!