“нині тебе ще приймає земля”

нині тебе ще приймає земля

нині ще піт на подушках не вистиг

ми поспішаєм на бал з корабля

подарувати труну з аметистом

хай то не перстень а тільки труна

хай завелика але ж бо навіки

зовсім не шкода коштовного нам

каменя котрий прикрашує віко

пляшечку бренді розлиєш на трьох

тихо поставиш на стіл бутерброди

грайте музики бо свідок нам бог

той що народжений в хліві навпроти

двері печатьми замкнеш сімома

бал розпочався скінчилися жарти

ти роздягнешся і ляжеш сама

голій в труні так незвично лежати

півні запіяли перехрестись

танці почнуться уже із хароном

зблисне прощально сумний аметист

там де пашіло розпечене лоно

і за хвилину розтане труна

ніби сльоза що загублена потай

плаче за спинами той сатана

що народився у хліві навпроти