"Ночная гостья" /С.Беліков/

Над сплячим містом місяць панує,

Гранітний берег.., шепоче хвиля.

Світанок спить, за зірками всує

Горить ще світло, мов час дозвілля.

Наснилась Ти, ж бо я чекав роками,

Думки барвисті дають чи спати...

Ти, довго йшла, шукаючи з нестями,

Лишають сон поставивши на чати.

Добраніч, здрастуй, сна мавка, серце;

В майбутнє підеш, раптово може.

Добидень краще.., - в своє озерце

Вже стільки років, як зникла.., Боже.

Не поспішай, не навмисно поруч.

Тепер, в світанок найкращий любий.

Тобі цю сповідь, що йшла ліворуч,

Дарую серцем, твій я... до згуби.

Над сплячим містом наш місяць лине.

Гранітний берег в відлунні кроків.

Жаги світанок для нас - єдине,

Бо ж, Ти прийшла, через стільки років.

Добраніч, здрастуй, сна мавка, серце;

В світанок підеш, раптово може;

Добидень краще.., в своє озерце

Вже стільки років як зникла.., Боже.