Non Omnis Moriar..

Після себе лишити б слід

та на краплю змінити світ.

Розміняти дурниці на мудрість,

віддати за чесність паскудність..

Розтопити б навкруги лід.

Після себе лишити б щось

щоб в думках все нормально зійшлось.

Розібрати правильне й хибне,

розсудити як робити потрібно

і щоб серцем все прийнялось.

Та правда у тому насправді,

що і правильному є на заваді

почуття незгоди та болю

й ти себе звинувачуєш в зраді.

Іноді так і стається,

проти мозку йде твоє серце

і тобі лиш судити цей батл..

Рішення десь та й знайдеться.

Та правда у тому, що вірність

яка має очевидну логічність

іноді визнати важко

й з душі знов тікає спокійність.

Іноді хочеш пізнати,

як помилками не зіпсуватись,

щоб формулу щастя на стінку

та разом зі спокоєм спати.

Та життя самостійний політ,

мудрість дарує вирій із бід.

І лишити по собі справді б хотілось

правильний слід.

Для себе й для світу

правильний слід.

І змінити б на крапельку світ.