Ностальгія по дитинству

Не було тата, не було друзів — сум,

Але був мій **плюшевий** червоний **ведмедик**!

Він слухав мої **секрети** та **думки**,

Мій єдиний вірний, мовчазний **порадник**.

Була **заздрість** — дитяче **"я найкраща!"**,

Хоч не було нічого: ні конструктора, ні Пікачу.

Сестра мала **Телепузиків** та іграшок забагато,

А в мене був лише **нічник** у мовчазному кутку.

Пам'ятаю, мама дала мені **сіру Nokia**,

Телефон для дзвінків, такий простий, але мій.

У школі сміялись: "Ха-ха, **кнопкова** старенька!",

А я думала: "Боже, **в тебе кращий**? Стій!"

Всі ходили з кнопковими, бо Європа **нас не знала**,

Самовираження — то був майже заборонений плід.

Я **ненавиділа сірий** колір шкільної форми,

У "совкодрочерській" країні не було місця для мрій.

---

**Але тепер...**

Тепер я в **улюблених кольорах**, весела й вільна!

**Дякую, Боже**, за це теперішнє, світле життя!

Читаю **казки** чарівні, **наукові** таємниці,

Обожнюю **"Дари Волхвів"** — це для душі відкриття.

Нема червоного ведмедика, але є **Зайчик** мій,

Я його **Вухастиком** називаю — ось така любов.

І **Влад**, однокласник, для нього я теж **Вухастик**,

Милуюсь, як світ змінюється знов і знов.

Я тепер не просто дівчинка, а **Змія** і **Кобра**,

Я — **Пантера**, із сестрою мали ми непростий шлях.

Але в **новому** житті сила і воля — **мої**,

І минуле, хоч ностальгічне, вже розвіяне, мов прах!

Червоний ведмедик лишився у минулому,

Він був мій секрет у сірих днях дитинства.

Тепер на подушці — **Вухастик** мій пухнастий,

Мій **плюшевий Зайчик** із нового царства.

Я його обіймаю, він мовчить, але чує,

І Влад, однокласник, теж **"Вухастиком"** зве.

Це так мило, тепло, це теперішнє, **рідне**,

Де мене приймають такою, як є.

А світ мій тепер — **бібліотека** безмежна,

Ніколи не знала, що так можу **любити читати**!

Казки чарівні, де душа воскресає,

Й **наукові книги**, де думка **крилата**.

О, **"Дары Волхвов"** — це ніжність і мудрість,

Про те, як любов дорожча за все золото світу.

Я шукаю у книгах **сенс** і **красу**,

Із кожного рядка п'ю цю **світлу** надію.

Я дякую, Боже, за цю **можливість** —

Жити у **кольорах**, а не в сірій біді.

За те, що тепер я не просто **"Кобра"** чи **"Пантера"**,

А дівчинка, яка **щастя** знайшла у собі.