Ностальгія

Час – калічить!

Ліків – немає!

Спогади лічать.

Мозок вскіпає.

Рве епітелій,

Нерви карає.

Ніжні пастелі

Перетинає.

Присмак – солодкий.

Сонце – холодне.

Ранок цей вогкий.

Серце голодне!

Мрій синьооких

Сповнені ночі.

“Ти – неглибокий!” –

Думка тріпоче.

Пристрасть убого

Долею лине

І альтер его

В іншому гине!