Нове життя

Я йду босоніж по росі,

і кожна крапля — наче прощення.

Я більше не в чужій красі,

а у своїй — відродження.

Хай світ гуде, хай хтось мовчить,

мені вже досить доказів і болю.

Я знаю: жити — це любить,

а не благати за любов нікчемну долю.

У серці — мир, як після бур,

і дім, що я сама збудую.

Без лайки, страху й порожніх штурм —

свій шлях. Свою святу Молдову.

І де б я не була —

в мені тепер є світло.

Бо справжня сім’я —

це душа, що вибачила,

але не зрадила себе.