«Новий шлях»

Останні дні — Господь про це говорить,

І з Біблії слова збуваються не раз.

Розділення в церквах так душу томить —

Брати та сестри, ми живем в останній час.

Повстав диявол, як ніколи,

На вибраних та вірних Божих слуг.

І ця пластинка, мовби на повторі,

З віків у віки змикає грішний круг.

Останній час — це люди безнадійні,

Гріхи та слава здавлюють життя.

І нібито ще час спокійний,

Та все летить до гіршого буття.

В останній час яскраво видно,

Які моменти зваблюють людей.

Невже нікому не огидно

Від сучасних та пустих ідей?

Люди гроші обирають,

І гріх просочує думки.

У похотях своїх же потопають,

Не здобуваючи у рай квитки.

Духовно бідні і обдерті,

Марнуємо свої роки.

Кордони особисті стерті —

Ламаємо усі замки.

Добро й повагу заміняли

На лицемірство і плітки.

Ми всі серйозно задрімали,

Не зрощуєм в душі квітки.

Гріх поранив нас до крові,

А життя минає, як пустий сюжет.

У серці вже немає Божої любові,

Лиш зрада залишила силует.

Все менше ближнім співчуваєм,

Мало розумієм чужий біль.

Образивши когось — ні краплі не картаєм

Своє нутро, яке покрила цвіль.

Радість маєм тимчасову,

А далі — знову пустота.

Не приймаєм старших настанову —

Нас полонила суєта.

Смерть — в подобі землетрусів,

Війн, насильства, голоду, журби.

І, здавалося б, так мало шансів

Побачити хоча б якісь скарби.

Та серед цього бруду, ненависті, крові

Є Божа сила, охорона і любов.

Відкривши таємниці в Слові —

Чекає, щоби ти і я до Нього знов прийшов.

Я і сама багато помилялась,

Падала, блукала і була глуха.

Та в стані цьому не лишалась —

Господь омив й очистив від гріха.

Хоч помилок багато за плечима,

Та Бог прощає — вже заплачена ціна.

Він — по милості до нас, віддавши Сина —

Розірвав завісу, що була між нами, як стіна.

Він полюбив людей так сильно,

Що не вмістити в голові.

Прийняв хрест смертний добровільно —

У муках, болі та крові.

З Ісусом жорстоко вчинили —

Так вчинили, як того заслуговуєм ми.

Зневажали, плювали і били,

Та Він нам простив і назвав Своїми дітьми.

А нам що заважає бути вірними?

Чому так легко зраджуєм Христа?

Чому не хочем стати справді сильними —

Рости у вірі день за днем, щодня?

Ти не один такий, у всіх є шрами.

У кожного — спокуси і свій біль.

Та є Господь, Який очистить рани

І забере усю сердечну гниль.

Гріхам немає виправдання,

Не можна славити і клясти тим самим язиком.

Це не розмиті запитання —

Ти або з дияволом, або з Христом.

Так сатана ходив за Даниїлом,

Щоб вибраного Богом поламать.

Та він по духу жив, не тілом —

Він був покликаний перемагать.

Таких історій в Біблії чимало —

Нам легко бачити уже фінал.

Але в той час, коли їм сили бракувало

Й ніхто не розумів Господній повний план…

Коли навколо все мовчало,

І світ здавався зовсім без опори —

Напевно, серце в страсі трепетало,

Ковтаючи людські докори?

Що ж їх тримало вірно біля Бога?

Куди в такі моменти люди йдуть?

Якою буде далі їх дорога

І що в кінці життя пожнуть?

У слові Божім — не прості герої віри,

Вони не грались у дешеве каяття.

І не вели себе як лицеміри —

Їх віра була світлом крізь життя.

Ти не чекай “зручнішого” моменту,

Не відкладай на потім каяття.

Це не міфічна казка чи легенда —

Це вибір: смерть… чи з Господом життя.

Це не тягар — ходити шляхом Бога,

Це благодать, це радість і любов.

Ти помолися, щоб вела тебе дорога

На поклик Бога, Його ніжний зов.

Ти зупинись сьогодні й щиро подивися:

Чи справді з Богом ходиш день при дні?

Не просто знай Його — а підкорися,

Пливи із Богом на безпечному судні.

І знай: ще не запізно, двері ще відкриті —

Христос чекає й кличе знов.

І Він тебе не хоче осудити —

Він простягає руки і дає любов.

Отож, мій друже, в тебе вибір є —

Велике право, як життя прожити.

Проте у вічності без Бога ти згубиш все,

Тому задумайся: чим варто дорожити?

Поглянь сьогодні на свою дорогу —

Де топчеш ти стежки?

Чи жити хочеш ти без Бога,

Чи з Богом бути — назавжди?

Автор: Генріх Ванеса