Новий хліб

Пахучий пил невпинно осіда,

Фарбує все у матові півтони,

І голоси людські — як відгомони

Того, про що розказує вода.

Черги спокійно кожен дожида,

Я сам у маренні якомусь тоне, —

І тільки жарт приперчено-солоний

Місток до дійсності перекида.

Діждались нового! Жита, сказати,

Як у людей… Подумати: коли б

Іще на горе довелось чекати!

Ну, та минуло. А тепер од хати

До хати розлива всесильний хліб

Міцні та живодайні аромати.

1929