Новий календар

Вдивляюсь у нови́й я календар.

Ще фарби типографські не просохли.

Рівнесенькі спресовані листочки

Приховують в собі пророчий дар.

Всі триста шістьдесят п’ять днів, якраз—

Уже розписані по місяцях всі дати.

Один за одним, як в строю солдати

Вартують кожен місяць, день і час.

Позначені в них з точністю до миті,

Час заходу та сходу в кожнім дні.

І фази місяця, і будні й вихідні,

Зима холодна, осінь, ве́сна й літо.

І дати днів народження чиїсь,

І дні відходу в вічність потойбічну-

Таємну, незбагненну та містичну,

Де кожен вже постійний, а не гість.

Що ж ти приховуєш від мене, календар?

Твій норов мені поки невідомий.

Проявишся ти в перший день зимовий,

Як мій щоденний, вірний секретар!

Й наступних днів негадані сюжети

Ти числами в похід їх поведеш.

І крок за кроком й оком не змигнеш,

Ти відкриватимеш мені нові секрети.

І що б не сталось — дякую тобі

За кожен лист, дарований тобою,

Де вже відмічені незримою рукою,

Незвідані, прийдешні дні мої!

Воли мовчать, коли в них ясла повні,

Тоді і дні ясні в календарі.

А дні безрадісні, невтішні та сумні

Я вимету із пам’яті назовні!

А час злетить, як птахова пір’їнка —

Так легко, що одразу й не збагнуть.

І стане жаль, бо вже не повернуть —

Щасливих днів моїх відірвані сторінки!