“Ну навіщо стільки заліза”

Ну навіщо стільки заліза —

Нари, двері, ґратовані рами?

Все одно я зненацька пролізу

Крізь щілину тюремної брами.

Все одно я піду на волю —

Духом вийду, якщо не тілом.

Обійму, мов сестрицю, тополю.

Навтішаюся світом білим.

Помолюся до зір серед жита,

Заночую в копиці сіна —

І піду, щоб у людях жити

Доти, доки живе Україна.

29.05.1977