Нудно мені, тяжко – що маю робити?

Нудно мені, тяжко – що маю робити?

Молитися богу? Так думка не та!

Не рад би єй-богу, не рад би журитись,

Та лихо спіткало, а я сирота.

Нема кому в світі порадоньки дати,

Нема з ким прокляту журбу поділить,

Ніхто не пригорне, як рідная мати,

Ніхто не спитає: “Що в тебе болить?”

Зелена діброва – та що мені з того,

Що вона зелена в чужому краю!..

Цураються люди мене, як чужого,

А чи привітають – жалю завдають!

Вони п’ють, гуляють, у них доля дбає,

А в мене немає – сміються мені:

“Чи бачиш, меж нами ледащо гуляє!”

Ледащо?..А за що!.. Що на чужині!

Гуляйте, глузуйте – ваша доля мати,

А мені меж вами немає де стать.

Я в сірій свитині, ви пани багаті,

Не смійтеся ж з мене, що я сирота!

Прибуде година, коли не загину –

Меж вами, панами, недоля моя, –

Полину, побачу свою Україну:

То ненька рідненька, то сестри стоять –

В степу при дорозі – високі могили…

Отам моя доля, там світ божий милий!

[1837]