О, Груте! О, Груте!

О, Груте! О, Груте!

Ніким не забутий

твій погляд знай буде

й в руках твоїх кров.

Народ твій у скруті.

Ти до гнилі прикутий..

До всіх твоє сердце

і дух твій схолов.

О, Груте! О, Груте!

Твій слід неспокутий!

Подумай про свій

запокинутий край.

Чому ж ти до нашого

тягнеш так руки?

Не дивись в далечінь,

коли в тебе свій гай.

Коли в тебе свій рай

лиш занедбаний, Груте!

Невже тебе ненависть поїть та п'яне?!

Ніщо не забуте й ніхто не забутий!

Особливо, знай, ті, хто з війною нагряне!

Втікатимеш ти

поза наші кордони

мечі розгубивши і владу свою!

Амбіції Марсові кинув в полоні

у рай свій погнилений в вічнім бою.