О панно Інно

О панно Інно, панно Інно!

Я сам. Вікно. Сніги…

Сестру я Вашу так любив —

Дитинно, злотоцінно.

Любив? Давно. Цвіли луги…

О панно Інно, панно Інно,

Любові усміх квітне раз — ще й тлінно.

Сніги, сніги, сніги…

Я Ваші очі пам’ятаю,

Як музику, як спів.

Зимовий вечір. Тиша. Ми.

Я Вам чужий — я знаю.

А хтось кричить: ти рідну стрів!

І раптом — небо… шепіт гаю…

О ні, то очі Ваші. Я ридаю.

Сестра чи Ви? Любив…

аналіз вірша Павла Тичини “О панно Інно”