О, вишиванко!
Written 2025-05-15
О, вишиванко, диво ти барвисте,
Історія на полотні відбита.
Хрести прадавні, ниточки співучі,
В них серце України так квітуче.
Струна печалі чорна, ледь тремтяча,
Про сльози вікові в землі лежать що.
Червона нитка та горить роками,
Любов що зігріває всіх між нами.
"в Ім'я Де двоє..." – ВІД ХРИСТА ЗАЛЕЖНІСТЬ,
В узорах тихих – України єдність.
Душа народу, щира і відважна,
В стібку – любов безмежна й неосяжна.
Були часи, що за красу цю дивну,
Карали люто, сліз не знали спину.
Але любов згасити не вдалося,
В серцях вогнем священним зайнялося.
І в Шепетівці, в тиші вечоровій,
Носили вишиванки ті шовкові.
Молитва нитки – тиха, щира, повна,
Хай доля буде світла, гідна, вольна.
І ОСЯГНЕТЕ ІСТИНУ ПРЕКРАСНО,
Що вишиванка – наша суть незламна.
Її вдягнеш – і радість серце гріє,
І світ навколо добротою віє.
Тож одягну тебе, моя чарівна,
В цей день, коли так сонце сяє ніжно.
Хай бачать всі – яка краса чудова,
Душевна й тепла, як роса ранкова.
І осягнете істину прекрасно,
Що вишиванка – наша суть незламна.
Її вдягнеш – і радість серце гріє,
І світ навколо добротою віє.
Тож одягну тебе, моя чарівна,
В цей день, коли так сонце сяє ніжно.
Хай бачать всі – яка краса чудова,
Душевна й тепла, як роса ранкова.