О як же дійти мені згоди між вами?

О як же дійти мені згоди між вами?

Російська – то мова і тата, і мами,

Але українська – то мова бабусі,

Відлуння пісень, що забути боюсь я,

То рідна земля, що мене колисала,

І сон мій ранковий, в якім я літала!

І як же мені дійти згоди між вами:

Дві мови? Але ж не буває дві мами.

Тому я вклонюся двом мовам низенько,

Та виберу ту, що підкаже серденько,

Та виберу ту, що уходить корінням

У світ пра-пра-пра, де мої покоління..

Із вічності погляди пращурів древніх –

Їх мови цуратись, то дуже не чемно.

Російську я теж забувати не стану,

Бо це мова тата, бо це мова мами..

В житті обома користуюсь я вільно,

Комусь заважає цей факт дуже сильно?

Я б радо іще інші мови вивчала:

То часу забракло..То розуму мало..

Тому всім кажу, не дивуйтесь панове,

Що чуєте скрізь дві споріднених мови.

Чи треба зрікатись назавжди якоїсь?

А може обидві – вивчати на совість?

Щоб ті жаргонізми – не різали вуха,

Щоб суржик – за двері й замкнути наглухо,

Щоб нас іноземці не мали за дурнів,

Слідкуйте, щоб ви розмовляли культурно.