Обезженщенна пустеля

Дивлюсь на гори із вікна

На простір дикий ції пустки

І пригадалася вона

Забилось серце хутко-хутко

Згадались тіні теплий присмерк

І світло милої кімнати

І серця бої серця тиски

Умовностей невільні ґрати

Не знаю може ждеш і досі

І мнеш зів’ялі вже троянди

Троянди уплітаєш в коси

Троянди палиш в серця гарті

І я в обіймах ції пустки

Дивлюсь на море в струмкоскелі

А серце б’ється хутко-хутко

В цій обезженщенній пустелі.

16. IV. 1915. Владивосток