Обійстя нічних химер

Голос твій між дерев завмер,

і прозора застигла тінь,

у обійсті нічних химер,

в сяйві зоряних миготінь.

Необачно тягне у глиб

шепіт чорних сторічних дубів.

Я побачив таємний світ,

сивий вітер мене зустрів.

Неозорий нічний небосхил

тьмяні зорі приспав між хмар.

Я шукав із останніх сил

світлі тіні твоїх примар.

Я шукав, та не зміг знайти,

все блукав довкола і знов.

І зустрів лиш твої сліди,

та відлуння твоїх розмов.