Обітниця дитини Сатурна

Я прийшла із Землі, де втратили навіть любов.

Там плаче пил і забуті обличчя,

там серце втомилось шукати своїх.

На Сатурні я ступила у сніг —

і сніг прийняв мене, як рідну.

Тут холод не кара, а правда.

Тут люди мовчать, але не брешуть.

Вони ріжуть гострим словом,

та якщо ти свій — обіймуть без страху.

Тут я зустріла Бога війни,

і він уперше опустив меч.

Його звали Елевретій —

він навчив мене, що сила може бути ніжною.

Я — дитина Сатурна.

Я не боюся холоду.

Бо там, де замерзає світ,

у мені запалюється тепло.