Облітає весняний квіт

Облітає весняний квіт

в круговерті зливових сліз.

Вже минуло багато літ,

я побачив багато гріз.

Оберемком нестрачених мрій

міряв степ, і до обрію шлях.

Був зі мною мій оберіг,

і надія в одвічних думках.

Суховій тих спекотних днів

й заметіль зимових ночей,

дарували без краю сил,

і ще безліч корисних речей.

В карколомному вирі життя,

у буденності сірих днів,

я зустрів своє каяття

у тонелях безглуздих снів.

Кожен в світі має свій шлях,

і одміряно кожному час.

Твоя доля - у твоїх руках,

йди вперед, допоки не згас!