ОБРАНИЦЯ ВІЙНИ

Війна чому́сь обрала Україну.

А може ворог то її обрав?

Бере́ться знищить й мову солов’їну,

Для цьо́го план роками він складав.

Вона красива, наче наречена,

Немов дівча, в білесенькій фаті,

Хлібами ця земля є золоче́на,

А мова, герб, і гімн, і стяг – святі.

Але війна її в обі́йми взя́ла,

Вже вісім літ, як сталося таке,

І кулями роки́ всі цілувала,

Та неньці це – болюче і бридке́.

Війна фату на неньку одягнула,

І сукню закривавлену вдягла,

На Україну клята посягнула,

У неньки кров стікає із чола.

Весільний марш вона заграла з градів,

Ще й старості́в з собою привела́,

Тілами сипле замість зорепадів,

І силомі́ць веде́ до вівтаря.

Та славна наречена не дається,

За неї заступається весь світ.

ДО ВІВТАРЯ ІЗ МИРОМ ЛИШ ПРОЙДЕ́ТЬСЯ

Й складе на нім присягу-заповіт!

21.02.2022 р.

© Copyright: Клавдія Дмитрів, 2022

Свідоцтво про публікацію №122022105162