Очі

А ти бачив в житті бодай раз

Як від сонця блистіли зіниці?

Якщо бачив, то, певно, віддаш

Що завгодно, щоб ще подивитись.

А тепер уяви-но собі,

Що ти щиро кохаєш ці очі.

То всі інші для тебе чужі

І лиш рідні ти бачити хочеш.

А тепер лиш подумай на мить,

Як ці очі на тебе дивились,

І та ніжність, що в кожнім бринить,

Лиш для тебе на світ породилась.

Скільки горя і радості стерпить

За янтарним екраном очей,

Таке бажане кожному, серце?

І для мене жаданий трофей...

Скільки болю я ще в них побачу-

Стільки щастя покажуть мені.

Сотні раз їх готова пробачить,

Сотий раз я їх бачу ввісні.

Очі кольору пряного чаю

Із відливом духмяних трав,

Я вас, мабуть, із тисяч впізнаю,

Із мільярдів розгублених пар.

Стільки характеру, стільки сили!

Ви дивились на мене завжди,

Мов на щось невимовно красиве,

Мов на вістку страшної біди.