ОДА КАВІ

О панно каво! Шляхетна дамо!

Твій звабний, терпкий аромат

Витає світом…

Пряний повів, таємне зілля чаклуна.

В тобі вода й огонь зійшлися,

Земля і вітер у тобі.

І має щем сухого листя палке породження стихій.

І не згадаєш, скільки в світі прекрасних образів твоїх:

ти і живильна аква віта, і благодать, і разом –гріх.

То ти туркеня чорнокоса, то італійка молода,

То ти як ніч холоднороса, а то грайлива, як вода…

Ти свідок пристрасті й печалі,кохання, смерті, самоти,

Магічне зело ритуалів і трунок зради й гіркоти.

У павутинні смут осінніх,у пелені зимових снів

В тобі шукаємо спасіння від безнадій ночей і днів.

Даруй, чарівна філіжанко, свій темний, запашний нектар

Піднось над суєтою ранків до білої вервечки хмар…