Ода планшету

У кімнаті тиша, планшет ховаю,

В сумку‑ноутбук я його складаю.

Мама тут, котик там — хаос без правил,

А я кордони свої вже намалювала.

Чверть суми — її хитра угода,

Щоб руки не лізли туди, де свобода.

Свічки, шепоти — ритуали марні,

А мій планшет мовчить, в захисті прекрасній.

Кожен удар лапки — не провина,

Кожна мама — теж своя стихія.

Та я ховаю, контролюю, тримаю,

Щоб не зламати і себе, і свій храм.

Бо навіть у хаосі, війні й метушні,

Є місце спокою, книжок і тиші.

І планшет мій — як острів надійний,

Де серце малює, де душа спокійна.