Ода подрузі

Я про жіночу дружбу вже писала

Та тема ця хвилює мене знов,

У всі часи я дружбу шанувала –

Це як води ковток, це як любов.

Я рада, що таку подругу маю,

З якою в бій і в розвідку піду.

Я Господу молюсь, його благаю,

Щоб дав їй щастя, щоб відвів біду.

Ця жінка ділова, до всього вміла,

Зробити якнайбільше поспіша,

А під халатом, бездоганно-білим,

Гаряче серце й трепетна душа.

І сильна і слабка, сувора й ніжна,

Десь професіонал, в чімсь – дилетант,

І як усі жінки – свята і грішна,

Та все ж є особливий в ній талант.

Талант – любити друзів, шанувати,

В біді чи вгорі їм допомогти,

Сміятись вона вміє й жартувати

І слово тепле для людей знайти.

Я про подругу вам розповідаю,

Це дуже дорога мені людина,

Я перед нею голову схиляю,

А звуть мою подругу Валентина.