Ода Весні

Ніч простинею огорнула,

Відбитком світла сяють зорі.

Рука немов нас пригорнула —

Холодна, наче тихе море.

В кімнаті, сповненій бажання,

Застигли стрілки у танку.

Весна здіймає привітання,

Босоніж ходить по вікну.

І сіре листя оживає,

Мов фарби виливши у траву.

Земля світанок зустрічає

У світанковому вінку.

Щебечуть пташки між гіллями,

Жуки здіймають до хмарин.

В твоє віконце заглядає

Промінчик світлий — херувим.

Кімната вибухне світанком,

Заповнить простір жовтизна.

Пора почати все спочатку,

Мов книжку з чистого листа.