Ода вустам

Це ода пелюсткам, це ода твоїм вустам,

Розгорнутим лініям серця твого у складках

Чутливої мови, любові, твого письма,

Що в дужках приховує спраглість любовної арки.

Це контур терпкої душі, чуйний всесвіт твоїх ознак,

Ніжнотканна матерія юності, пристрасті й зваби,

Що пробує зорі і промені сонця на смак,

І спалює голос, як полум’я пух кульбаби,

Або навпаки розгорається буйним вогнем

І підноситься дух у крислатій пожежі любові,

Яку не згасити протяжним осіннім дощем,

Що в серці яріє займистим натхненням у слові.

Це ода вустам, що повторюють обрис птахів,

Що здіймаються ввись піднімаючи крила утіхи,

І торкають вони поцілунком між двох світів,

Де прозора блакить мерехтить у схвильованих ріках.

17.12.2023