Ода залізниці

Я сідаю з тобою в потяг

Ми в СВ

Я знімаю повільно одяг

З себе

Я красу твою

споглядаю

Ти лиш мій

Я тебе тримаю

Ти цілуєш мене нестримно

За вікном пада сніг

і зимно

Ось і поштовх вагону сильний

Ми в дорозі

Нарешті, милий

А раніше

Були лиш мрії

Сни взаємні

і безнадійні

Очі втомлені

від жаги

побачить

Серце зболене

без любові

Наче

Й не можливо

Було ніколи

Але ж їдемо

Поштовх знову

Притискаєш до себе міцно

Виїжджаємо вже із міста

Погляд твій

Так мене голубить

Ти звільняєш ці ніжні груди

І цілуєш мене безмежно

Стук у двері

— Чай

Обережно

Нам не треба тепер вже чаю

— Я тебе...

— Я тебе кохаю...

(Одночасне зітхання)

Знову

Я беру любов за основу

Щоб створити сьогодні Всесвіт

Ти і я

Тиша наших бесід

Танок стегон

І губ загуба

Я твоя

О, нарешті, любий

Залізничний рух

В такт коханню

Ми кохаємось

Як востаннє

Мрію втілено

Зойк

Зупинка

— Лиш моя

відтепер ти жінка.

...І до ранку

крізь півкраїни

він кохатиме свою милу.