Ода застіллю (переклад автора)

Пахощі ніби туман із каструлі,

Пляшка виблискує сонцем грайливо,

Б'ються в бульйоні пельмені пліч о пліч,

І дивимось ми на закуску ревниво.

Пиво лежить, остигає з дороги,

Запах копчений в квартирі блукає,

Не захлинутися б тільки слиною,

Світ наче казка буває. Буває!

На оселедці мов сніг цибулина,

Білою хмаркою пара з картоплі,

І граціозно, між листям петрушки,

Яскраво засмажені курячі ніжки.

Квашена з яблуком в моркві капуста,

Ніжно лоскоче ніс запах салату,

Випити можна і можна поїсти,

Ще до капусти би трошки шпинату.

Між огірками зі шпротами грінки,

Поруч нарізка сирів та ковбаски,

Бісером грає червона ікорка,

Чорна контрастом. Усе наче з казки.

Соком налиті лимончики манять,

Вид винограду тішить, ласкає,

І апельсин ароматом дитинства,

Миттєво сльозу із очей витискає.