Одеська юнь

На сто метрів навколо

ні цигарки ні в кого,

ні осягнення плинності днів,

за душею ні центу,

ні у банку проценту,

як дізнався — страшенно спітнів.

Хоч на вулиці лютий,

повилазили люди,

і трамвай, зупинившись, заскиг.

На вечерю нічого,

розхитався як човен

через хвилі вібрацій міських.

Безпросвіття тотальне,

сніг то кріпне, то тане,

щоб асфальт під ногами розмок.

Замість бесіди — гомін,

всі слова невагомі,

в вухах — скрип телефонних розмов.

Як Прибалтика в НАТО,

поспішаючий натовп

швидко суне кудись зусебіч,

залишається тільки

споглядати як стрілки

ототожнюють вечір і ніч.

Ви колись рахували

всі тертя рукавами,

що траплялись за вечір з людьми?

Комусь тиснеш долоню,

він бере твою долю

і зникає назавжди в пітьмі.

Закриваються бари,

розбредаються пари,

і о третій не знайдеш й душі,

Дерибасівська — пусто,

з Рішельєвскього бюста

то кепкують сніги, то дощі.

Поплуганиш бардюром

по промоклим купюрам,

що туристу — звичайне сміття.

Не знаходячи хисту,

ти, на кшталт мазохісту,

ще добу, наче палець, відтяв.

Скільки б вулиць не стало,

їх завжди буде мало,

і залишиться місто тісним.

Підіймається сонце,

наче вилите з бронзи,

й проводжає тебе уві сни.

Завтра знов буде юність,

недоступні красуні

відкладатимуть зустріч очей.

Будуть плинути дати,

і ти будеш жадати

непотрібних, вульґарних речей.

Міг долати шляхи би,

та завадили хиби,

наче демон сидить на ключиці,

і під виглядом бунту

ти плекатимеш юнь ту,

а вона, як і все, закінчиться.

22 жовтня 2023