“Один лиш час і має совість”

Один лиш час і має совість:

тече й тече, немов Дніпро.

Не знаю, зло це чи добро —

та загадкова невідомість

вже й закінчитися спішить.

I те — померти ачи жить —

однаковісінько, їй богу ж

однаково. Чи ти чи ні,

а помремо на чужині,

шукавши отчого порогу.