Одинокий сиджу над рікою

Одинокий сиджу над рікою,

Одинокий з думками, з журбою.

Вечоріє, за горами гасне,

Як небесна ватра, сонце ясне.

Від лісів холодний вітер віє,

Шуварі гне і квітки леліє.

Над селом, між горами, в долині

Висять хмари легкі сіро-сині.

З коминів до неба дим снується –

Образ меркне, дійсність наче сниться.

Лиш ріка заєдно грає, грає,

Щось в ній буриться, плаче, зітхає.

Гей, ріко! Однакі наші шуми:

В тобі хвилі грають, в мені – думи.

Берег взяв тебе в свої окови,

А мене – життя важкі умови.

В нас обох і броди, і безодні,

І обоє стали ми негодні.

Лиш ідемо крізь гори і бори

У невідоме нам чорне море.