Однакові, як не крути

Кричали довго в темряву:

слова, пісні, вірші...

Всі вигуки і викрики — повторяться і знов.

У всіх усе однакове, у тебе, в них, а усіх!

Ніхто не виділяється, з усіх, і всіх, і всіх.

Коли кричиш «Агов!»,

у відповідь почуєш знов:

«Агов!, агов!»; «агов!, агов!».

І знов, і знов; і знов, і знов...

А якщо хтось, крикне не так,

це вже біда, усе не так.

А люди мріять в унісон,

Кричать, співають і, знов, розповідають.

Питають, знають, щось там припускають.

Усі однакові ми всі,

Усе таки, як не крути.

І вся повага лише тим, 

хто ходить так, як ми усі.