Одні питання

як не втратити стою ідентичність в цілковитій темряві

як не перестати вірити в чудо

з руками від молитв стертими

навіщо на цей раз прагнути жити

гріючись біля людського багаття

чому просто це все не закінчити

втікши від абсурдностей і безладдя

як знову почати вірити в себе

в мімікричному світі примар і абсурду

і що робитиму зі своїми думками

коли ту впевненість я дійсно здобуду ?

як вирватись з темряви розчарувань, що так сильно тримає, немов малі діти

де людину знайти, що не здатна на чудо, але могла б просто твої безглузді думки розуміти