ОДЯГНУТИСЬ БИ В ЩАСТЯ НАЗАВЖДИ

Одягнутись би в щастя наза́вжди,

Й те вбрання ні на мить не знімать,

І про нього скрипаль вже заграв би…

Наче скарб, берегти й цінувать.

Це вбрання з-поміж всіх особливе,

Та купити не можна ніде́,

Не буває воно, наче зливи…

Може потайки якось прийде́?

Хай прийшло би воно й снігопадом,

Й заметіллю зустріла би теж,

Хай би сипалось і зорепадом,

Прийняла́ б його цілий кортеж.

Я б його все життя шанувала,

Хай би падало навіть дощем,

Як коштовність, його б доглядала,

Воно стало би скарбом-плащем.

І як води, нехай би лило́ся,

Щоб не мучила спрага за ним,

Та й в життя щоб воно уплело́ся

Всім колосся своїм золотим.

Я купала б його у любові,

І співала б для нього пісні́,

Я була́ би із ним, наче в змові,

І обі́йми були́ б в нас тісні.

Одягнутись в омріяне щастя,

Танцювати у парі із ним…

Я прийня́ла б його, як Причастя,

Воно стало б для мене святим.

21.02.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023