Огида до існування

Тепло-оранжевий, але холодний

Стерти би цей світ убогий

Алий і багато бруду

Коли ж я це все забуду

У хвилях зруйнованої

Свідомості палаючої

Фіолетовий і хвороби

Одні лише невдалі спроби

Зелений та спокій

Усе побудовано з копій

Жовтих, але таких сумних

Збірки моїх ідей безумних

Рожевий, такий красивий

І черговий вірш фальшивий

Білий, такий простий

А я такий пустий

Чорний, надмірно живий

Нарешті мене убий

Вимішай усе і окропи

У цій палітрі мене втопи

Почуттів, яких не виразити

Ком у душі розплавити

Усе заново почати

Знайти сили не мовчати

У сірому, такому знайомому

Просторі безлюдному

Болото, в якому задихаюся

В якому повiльно розсипаюся

Світанок, який невловимий

Він давно покійний

Цунамі яке стрирає усе

Надіюсь, знову не воскресе

У історіях, де я трішки оживаю

Почуттями слова омиваю

На пустих сторінках

Закрившись у цих стінах

Окровавлених шрамами

Пульсуючих спазмами

У відповідь на кожне слово

Я не хочу щоб це повторилось знову