Огірочки

Дід умер. Попа бабуся

В хату запросила,

Сама сіла біля діда

Та й заголосила:

— Ой склав же ти свої ручки,

Заплющив же очки…

А ти ж любив огірочки,

Любив огірочки.

А ти ж любив огірочки

До чарки й до їжи,

А ти ж любив огірочки

Солоні і свіжі…

Роздуваючи кадило

В темному куточку,

Піп надувся: — Намолола

Арештантів бочку.

“Огірочки, огірочки…”

Годі уже, досить, —

Баба глянула на нього

Та як заголосить:

— Ой батюшко ріднесенький,

що ж мені казати?

Ой батюшко святесенький,

Як же промовляти?

Ой батюшко вусатенький,

Як же голосити?

Ой батюшко пузатенький,

Про що ж говорити? —

Піп на неї як гарикне, мов з пустої бочки:

— Годі, бабо! Ляпай краще знов про огірочки.