Ого! Видивляйся! 2#161

Коли навколо

все перестає бісити,

і здається навіть,

що ця кімната,

недбала,

нагадує затишок

родом з дитинства,

а людина в дзеркалі,

якась зовсім інша,

дивна,

не зливається

на фоні, згорнутого

обабіч, снігу.

Хочеться

приготувати

собі самому

сніданок,

і воно сидить,

чекає

на клятий світанок,

щоб пити найгіршу каву,

і посміхатись,

а потім

зірватись

з місця, кудись,

смішно,

і так придуркувато,

щоб ще більше сміятись.

Нащо?

- Може, ти, чоловіче, таки робиш, щось не так? Оговтайся!

- Ого! Вдивляйся…

І побачиш.