Ой, брате мій, замучений, розп'ятий,

Ой, брате мій, замучений, розп'ятий,

В кайданах злоби ТА БІДИ сліпий!

Чи чуєш ти той стогін, той проклятий,

Що з наших душ здіймається, мов дим?

Ми дивимось в запеклії обличчя,

Де гнівом чорним спотворено красу.

І серце рветься, кровІю СЛЬОЗИТЬСЯ,

І хочеться кричать: "Прости ж йому!"

Бо вчить нас Бог, любов'ю все покрити,

І ворогам прощення даруватЬ.

Молитись щиро, сльози гіркі лити,

Щоб милосерДяМ їх БЛАГОСЛОВЛЯТЬ.

Хто знає, брате, може в час тривоги,

Коли над нами смерть крилом летить,

Там, по той бік, в молитві до святого,

Хтось схилений, душа за нас болить.

Христос сказав: ЩОБ ВОРОГІВ ЛЮБИТИ,

І за прокльони ЇХ благословляТЬ

Бо в кожнІМ образ Бога ХОЧЕ ЖИТИ,

І ВСІМ ГОСПОДЬ ДАРУЄ БЛАГОДАТЬ

Тож піднесім молитву МИ до небА,

За мир, за згоду в світі ПОВНІМ ЗЛА.

Щоб злоба втихла, В МИРІ ВСІХ ПОТРЕБА ,

І брату брат З ЛЮБОВ’Ю ДАВ ТЕПЛА.

Нехай любов Господня запанує,

І ВИТРЕ сльози, змиє кров З руїн.

І в кожному серденьку заночує

Надія на спасіння ВСІХ КРАЇН.