Ой чоловіче, серцем тихий,

Ой чоловіче, серцем тихий,

Чом смуток в серці у тобі такий?

Немов той Каїн, брат убитий,

Шкодуєш гроші жіночці своїй?

Хіба ж то гріх, коли дружина

Захоче стрічки у косу заплести?

Чи квітки ніжні, як перлина,

Щоб радістю серденьку розцвісти?

Не думай ти, що мужність гине,

Коли даруєш на дрібнички їй.

Любов не скупиться на звичне,

А щедро ллється, мов потік живий.

Чи ти читав в Святім Писанні,

Щоб чоловік дружину ущемляв?

Ні! Там про ніжність, про кохання,

Дружині серце миром обіймав.

Тож викинь, брате, жаль той клятий,

Відкрий для ласки двері у душі.

Нехай дружина, як та мати,

Тепло відчує у своїй тиші.

Бо сила чоловіча, знаю,

Не в скупості, а в щедрості руки.

Любов'ю зігрівай без краю,

І Бог благословить твої роки.